28 січня, субота

З минулого поста пройшло ого-го. За цей час мені виповнилося 30, після чого я ганяю на апатії неприкольній. Це не пов’язано з віком чи його усвідомленням, просто так співпало.

Записали з Дерижаблем всратий альбом на одному диханні. Звучить так, ніби якісь малі захопили фм-хвилю після апокаліпсису і тепер на всіх старезних радіоточках можна послухати їх висєр. Хештеги - антисерйозність, наркопримітивізм та фрактальні казки. Скоро на бендкемпі.

Сонце сідає, в колоночці Маусковіч Денс Бенд - заєбісь. Его їбашить пєзда.

Трек дня: Ryuichi Sakamoto - riot in Lagos

16 січня, понеділок. Вихідні провів із сім'єю. Наснилось два сни. Галімий запам'ятав, а інший цікавий не запам'ятав.

Радіо Гробки: У неділю помер Юкіхіро Такахасі - барабанщик YMO. Стильний тип, за вайбом чимось нагадує Рінго.

Снилось наче був у п’ятиповерховому Нью-Йорку. Дивне місце, реально котел. І ще як був на концерті Нірвани з друзями, але то вже був якийсь опенейр, мабуть у Канаді. Вітя сказав так, ніби був вже на ньому: бля, це мій улюблений їх концерт. Я пропустив початок і коли після концу говорив з Куртом, який насправді виявився російськомовним, то запитав чи грали вони Dimension 7. Він нафонився на мене через неуважність і взагалі він на нормальному хареві був весь час, напевне через проблеми зі шлунком. Ще в нього була молодша сестра, з якою в нього досить близькі стосунки.

13 січня, п’ятниця, їду в Кропивницький у «Таксі Чортів Псих» 👻 Як завжди, виручає музика. Хоча це у нас вона музика, а в Японії вона ongaku - насолода від звуку, тобто не сутність, а процес. Але для мене вона все-таки сутність, хоча японське слово мені більше нра :) Чого це я згадав Японію? Бо я б зараз краще з японцями послухав веселого музла на аудиосистемі Синє Кензо, доки вони ще в Києві, аніж оце все. Вчора на їх концерті бачив Луну Лавгуд, майже таку як на цій ілюстрації:

Трек дня: Polo & Pan - Dorothy

🔮Оракул: Прямуйте за Кроликом і він принесе вам щастя.

8 січня. Останні дні хворію, небагато їв, передивився всього Гаррі Поттера. Був весь час вдома, до сім’ї не поїхав, але різдвяний настрій упіймав. Дякую.

Сьогодні ходив у Сільпо за продуктами на борщ і на пізній сніданок. Затарившись я вже прямував додомки, як мені зустрілись на дорозі два тіпа. Один з них був в рожевій балаклаві з вухами - чи то кролик, чи то заяць. Мені не вистачило впевненості або ж сміливості, щоб вступити з ними в контакт, тому я вирішив їх переслідувати, або ж кажучи по оракульски «прямувати» за ними.

Витримуючи дистанцію в 50-100 метрів я дійшов до місця призначення цих пациків - арт-причалу. Туди вони прийшли бахнути по пиву. Останні два роки я там проводив найсамотніші із своїх днів, тому мене швидко почало бедити від спогадів і сірої зимової палітри навколо. Я зробив фото пейзажу і звалив звідти явно не віднайшовши щастя.

Доки вертався додому, то на виході з підземного переходу мені захотілося спробувати зробити ефект ломо. Я зробив фото тегу графітчиці Rozi зі словом Fatum (Пророцтво) поверх ��епресивного пейзажу - і раптом мені стало спокійно. Щастям, в якомусь ейфоретичному сенсі, я б це не назвав, але укоріненням в щас, тобто у зараз - цілком. Відчув себе на своєму місці, порадів що можно робити ломо і згадав про користь прогулянок довших ніж похід у Сільпо. Все добре, лише забув цукор у сирники додати :(

5 січня. Захворів сюка, день порожній, настрій переважно не альо. Купив трохи подарунків для сім’ї на Різдво, випив імбирного чаю в Оранг Утані біля Житнього. Завтра поїду додому і до свята сподіваюся бути огірком.

Сумую вже за Новим Роком і нещодавніми пригодами :)

🔮Оракул: ​​Без пустоты не бывает наполненности, малыш. Научись любить и такие дни, когда все останавливается. Когда не можешь быть сильным, решительным, собранным. Я называю такие дни “канска”, что с фарерского – “может быть”. Когда ни на один свой вопрос не можешь ответить определенно – просто молчишь, спишь, ешь или идешь по неприметной улице до тех пор, пока не полегчает. А полегчает обязательно. Самые суровые ливни заканчиваются солнцем.

🔮Оракул: Ви все зможете!

Четверте січня. Новий рік пройшов ахуєнно. Якщо в двох словах з одним артиклем то це було: An Unexpected Party. Нічого не планував, все склалося само і як треба.

Їздив сьогодні по справах і виявилося, що Майдан Незалежності знову працює для пасажирів метро. Відпочатку війни ця станція використовувалася лише для всяких концертів і прес-конференцій.

Ще вперше від початку війни побував у Макдональдсі. Випив там термоядерної кавуськи на ранковий Монстер Енерджі зі смаком імбиру - во 👍

Розмовляв з Гошиком і згадав свій постнуклеарний сон в якому я з двома товаришами ховаюсь в закинутому дитячому садочку від мутантів на геліку. В тому фіолетово-чорному світі ми курили якийсь дивний стаф з трубочок для креку - він робив нас фізично тупими, але загострював телепатичні здібності. Це допомагало нам дуже швидко передавати великі об’єми інформації та складні для вираження речі.

Змінив тут свій нік на той, що нарешті здається мені влучним.

🎶Пісня дня: Владимир Ждамиров - Весна

Були в минулому такі роки коли в мене режим сну змінювався з точністю до навпаки - вдень я спав, а коли сідало сонце то тільки тоді я прокидався і розпочиналась моя активність. І якби не відчуття провини і нудьги від того, що всі сплять, то може я б так і жив. Взимку я світлу частину дня взагалі не люблю, а от як тільки зайде сонце, то одразу відчуваю себе добре. Цікаво в чому справа.

До нового року тиждень. Сьогодні Різдво за католицьким обрядом. Настрій святковий, хоч і на вулиці дощ. Весь вечір вигадував музику під монстром енерджі. Починалось все як диско, а в кінці кінців вийшов сигаретний рок про Дафнію з секонд-хенду Вчорашній Хліб.

Трек дня: The Doors - Ghost Song. Морісон записував свої вірші в студії і під один з таких архівних речитативів група написала музику після того як він помер. Тому й така назва у трека.

Ранок розпочався з перегляду промови Зеленського у сенаті США. Неймовірно. Думаю пан президент сам в ахуї від візерунків долі. Буде йому про що згадати на старості років.

Потім коротка розмова з Джункоідом по телефону. Каже, що приїдуть з АС в неділю на метал концерт. Може побачимось.

День сонячний, навіть нотки літа можна було вловити у настрої. Позавчора було рівнодення, отже день стає довшим. Це дуже добре.

Ввечері їздив на автобусі. Тепер замість трамваїв по місту курсують автобуси під номерами трамваїв з приставкою «т»: 18т, 15т і так далі. Їздять вони по трамвайних шляхах і на трамвайних кінцевих їздять по тім самим трамвайним колам. Треба на автобусі в Пущу-Водицю проїхатися.

До нового року 8 днів. Світла нема вже пів дня, але думаю скоро включать. Запалюю останню свічку.

- Обережніше із секс пітардами, синку. Ніколи не знаєш, яка саме пульне без твого відома. - Авторитет

Схоже мої компаньйони по блогерському комьюніті не поспішають заводити собі блоги але я сумлінний. Нєма каже: «окей я на тумблері».

Отже 22 грудня. До нового року тиждень і два дні. В моєму домі дали світло. У домі напроти світла нема. Зарядив девайси і цілий день займався прибиранням з перервою на обід. Під час прибирання слухав всякий африканський гітарний рок.

Ревізія ліків показала, що 95% з них виявилися простроченими. В результаті у мене залишилась лише компактна коробочка із різними знеболювальними і атоксилом, похмільний набір.

Не знав чого смачного приготувати на вечерю та і продуктів вже лишалось не так багато: черрі, паприка, яйця з Житнього, цибуля червона, петрушка зелена. Приготував шакшуку без томатної пасти, вийшло норм. Зіра рішає але готуючи з черрі важко визначити необхідну кількість томатів і чистити їх довго.

Поки пишу то слухаю «Дондестан» Роберта Уайатта. Цей чувак грав на барабанах у М’якій Машині та Відповідній Родимці. В 1971 на днюсі одного з учасників Гонг він випав з вікна і зламав собі спину. Після цього Пінк Флойд збирали йому на лікування, а сам Уайатт більше не вставав з інвалідного візка і в гуртах не грав, хоча сольно музику видавав ще 40 років. Цей чудовий альбом вийшов у 1991, обкладинку намалювала його дружина Альфреда.

Такий день.

Не просто було обрати собі ім’я, тому нічого не залишалося окрім як визначити себе по факту - шокований чоловік з блакитною гітарою. Шокований бо світла на Подолі немає вже три дні. В найближчому майбутньому своє прізвисько збираюся змінити.

Коли я пишу українською то голос у мене в голові чомусь перетворюється на голос Мартіна Макдони або Екхарта Толе в українському перекладі. Можливо цих авторів перекладала одна й та сама людина. Треба перевірити.

На календарі 21 грудня, до світанку не менше 8 годин. Позаду Геллоуін, 300-річчя Сковороди і день святого Миколая. Попереду благословенний 2023 в якому людство стане дуже щасливим і припинить війни. День видався теплим, ввечері чарівний захід сонця пофарбував рідкі хмари над містом у фіолетовий. Вночі теж місцями хмарно, але в порожніх частинах неба добре видно Марс, який саме зараз проходить біля Землі. Внаступне ми так близько зустрінемось у 2033 і я вже за ним сумую - загадковим компаньйоном, що супроводжує мене весь грудень.

На сніданок я їв омлет з томатами черрі і чверть авокадо за 20 грн із Сільпо. На обід картопляне пюре з вінігретом, рибою та компотом. На вечерю два бутерброди з сиром і свіжими помідорами. Електроплита не робе. В Херос не грав. Настрій вже краще. Такий день :)